Напередодні повномасштабної війни, мрія Вікторії нарешті здійснилася.
Вона довго йшла до цього, але досягла своєї мети! Влаштувалася на роботу в найбільшу клініку “Сінево”, де їй виплачували гідну заробітну плату, а умови праці найкраще підходили для виховання двох дітей та піклування про важкохвору матір з обмеженими можливостями.
Дочка Олена, якій 11 років, за два дні до довгоочікуваної весни, забігла вранці у спальню Вікторії і прокричала зі сльозами: “Мамо, почалася війна!”
2014-й рік та тимчасова окупація Слов’янська були глибоко в пам’яті у тоді ще 4-річної дівчинки. Страшний, з поганим запахом дядько зі зброєю, регулярні вибухи, хаос, руйнування, руїни під російськими триколорами, страх … Це не просто налякало дитину, а й травмувало її психіку. Ось, чому вона була однією з перших, хто почув вибухи та розбудила всю родину з трагічною новиною про початок кривавої війни.
Мати Олени – Вікторія розповіла нам: “Коли в Краматорську почалася серія вибухів і на усіх каналах почали оголошувати про повномасштабне вторгнення Росії, я зрозуміла, що це далеко не “2014-й рік”. Ми розуміли, що можемо померти, якщо не виїдемо. Однак, віра в найкраще та заперечення фактів змусили нас сидіти в Слов’янську аж до 1 червня.
Рішенням для екстренної евакуації став приліт снаряда до школи, де навчалася моя дочка. Замість свята – обстріл. Замість радісного свята останнього дзвоника, рашисти засипали школу снарядами та перетворилася її на руїни та попіл. Це те, що покалічило Оленку, вона ридала, її неможливо було заспокоїти, руйнування школи стало для неї справжнім горем.
Наступною подією, яка шокувала нас, був потужний приліт снаряда в Славкурорт, після чого ми практично жили в підвалі. Молодший син страшенно боявся самого найменшого звуку і я зрозуміла, що знову і знову спускатися до підвалу з моєю не ходячою матір’ю – це вже виходить за межі можливого.
Я бачила, що психіка дітей не витримує цього, тому я вирішила евакуюватися. Знаючи жахливі історії проблем переселенців, ми не наважилися виїхати аби куди. Мій друг сконтактував нас з Євою Самойленко і вона допомогла нам з фінансами та переїздом до пункту переселенців в селі Лошківці.
Можна сказати, що нам дуже пощастило. У порівнянні з іншими нещасними людьми, які все ще живуть у спеціальних вагончиках, без належних умов, напівголодні та по 10 чоловік в одному вагончику, нам, безсумнівно, пощастило! Ми живемо в прекрасному теплому дитячому садку, де дуже добрий завідуючий дав для нашої родини величезну кімнату. Так – кухня та ванні кімнати спільні, але це чудові умови, повірте!
А, асоціація “CBN-Еммануїл” буквально кожні два тижні привозить повноцінні продуктові набори!
Я дуже вдячна своєму роботодавцю «Sinevo» за постійну фінансову підтримку, незважаючи на те, що я не працюю. Компанія не звільнила всіх працівників, які втратили роботу через тимчасову окупацію або активну фазу бойових дій, але продовжують підтримувати нас, де б ми не були. Це саме те, що дозволяє нам якось залишатися на плаву.
Однак, з різким зростанням цін, враховуючи наші потреби в лікарських засобах, підгузках, одязі та взутті для дітей, я впевнена, що цих грошей нам не вистачить! Ось чому, продуктова допомога, яку передає «CBN-Еммануїл», рятує нас від голоду. Ви стали нам справжньою родиною, яка підставляє плече допомоги і дає свою руку для порятунку!
Найбільше всього ми хочемо забрати свої речі та скоріш повернутися додому до Слав’янська. Однак, через регулярні обстріли рідного міста ми не можемо ризикувати маленькими дітьми та безпорадною матір’ю – інвалідом. Але, ми дуже вдячні кожній людині, яка сприяла тому, що ми відчуваємо хоча б трохи як вдома на новому і чужому місці! Дякую!” – зі сльозами дякувала Вікторія.
Тисячі переселенців вже отримали продовольчу та непродовольчу допомогу від асоціації «CBN-Еммануїл», але, ще більше людей залишаються в великій катастрофічний потребі і вони точно не впораються наодинці.
Приєднуйтесь до нашого проекту підтримки переселенців і якщо, хоча б одна людина, завдяки цій допомозі, знов отримає надію, наше з вами життя точно не буде марним. Війна загострює сенси. Знайдіть їх разом з нами.
Підтримуйте переселенців за посиланням https://helpua.org/ua/home-1/
Анна Чабан, CBN-Еммануїл