Військові дії в Україні погіршили ситуацію з продовольчою безпекою, позбавивши людей доступу до роботи, заробітної плати та, звичайно ж, до якісних продуктів харчування.

Офіційні дані не відображають повну картину голоду, а через війну якість моніторингу знизилася, зробивши офіційну статистику некоректною.

Однак те, що особисто ми знаємо напевно – навіть біженці, які евакуювалися у відносно безпечні області України, не мають змоги купити якісні овочі та фрукти, навіть за наявності коштів. Напівпорожні полиці магазинів пов’язані із закриттям фермерських та аграрних господарств у районах з активними бойовими діями та проблемою поставок їжі з-за кордону.

Ми, асоціація милосердя “Еммануїл” працюємо з центрами колективного проживання біженців та забезпечуємо їх продуктами, свіжими овочами та фруктами, які привозять на український склад фури з підрозділів “Операції Благословення” Бельгії, Польщі, Молдови та інших країн.

Під час візиту до одного з таких таборів для біженців, ми познайомилися з Людмилою – біженкою з Сєвєродонецька, яка приїхала до табору разом з сином, невісткою та онуком. А  зараз у вигнанні та бездомності знайшла свою справу – готувати гарячі страви для біженців із продуктів, привезених “Еммануїлом”. 

Жінка розповіла нам свою історію:

“Я не вірила, що ця війна – це настільки серйозно. Мої близькі – син із невісткою та дитиною виїхали, коли полетіли перші бомби. Звали і мене, я не хотіла їхати з рідного Сєвєродонецького будинку – все нажите залишати. Я не вірила, що цей жах надовго. Вночі я почала розуміти, що боюся залишатися вдома. Ставало дуже страшно, коли летить снаряд.

Я перебралася до шкільного притулку і там сиділа 10 днів. Потім ставало все гірше і гірше. Коли я вибралася з підвалу, то побачила, що в нас вже скло почали вилітати. У наших будинках і поряд, уже горіли будинки, вже наскрізь пробиті стіни були, я зрозуміла, що треба бігти. Мені дзвонять близькі: “Ну що, ти вже готова виїжджати?”Я кажу:”Готова!”

Завантажили максимально, скільки помістилося людей, і ось так почалася моя подорож. Чотири доби я сюди діставалася. Їхали повільно та складно. Ця війна змінила все, повертатися вже нема куди. Але я знайшла життя в Ісусі Христі

 Будинків наших немає – половина вже розбита. Постійно шукаємо у фотографіях з інтернету, а чи цілий наш будинок?Там коріння мої, моїх рідних… моїх близьких.  Фотографії, відео, ця цінна пам’ять – тепер у нас і цього немає. Саме тут у таборі для біженців я зрозуміла, що таке церква. Такої підтримки я більше ніде не бачила, ось слово честі.

Постільна, тепла ковдра, душ, харчування – просто як в інший світ занурилася. Звичайно, фруктів нам не вистачає. А зараз, коли сказали, що привезли фрукти, то всі так зраділи! Ми так мріяли! А яблука, яка благодать, так хотілося яблук погризти.

 Сьогодні зробимо рисову запіканку, як ми давно мріяли. До магазину пішли – не змогли купити яблук, їх там немає – війна на вулиці.  Тепер згадали різні страви. Ми вже куштували і пироги пекли. Борошна багато привезли, яблука є. Тому будемо пекти і готувати для дітей. Спасибі!”

Завдяки небайдужості, любові та турботі, Людмила прийняла Ісуса Христа як особистого Спасителя у своє життя вже в таборі для біженців. Все своє життя вона чинила опір церкві і Богу, проте любов тих, хто її прихистив і вміння нести чужі тягарі, розтопили її серце. Вона відчула себе як вдома, огорнута турботою. Півдня, які ми провели в таборі, жінка часто плакала від захоплення, що хтось безоплатно допоміг їй безкоштовним житлом та їжею. Така турбота про біженців стає можливою лише завдяки вам.

На жаль, якісне харчування, сьогодні доступне не всім, хто його потребує. Військовий стан в Україні безжальний до багатьох хворих, голодних і самотніх. І лише небайдужість групи простих людей, рятує знедолених бездомних від самотності, холоду та голоду. Багато хто з біженців знаходить надію і друге дихання жити, тільки після того, як бачать, що вони не одні.

Приєднуйтесь до групи небайдужих і ви! Пожертвуйте посильну суму і тоді тих, хто отримав надію, стане більше. Дякуємо!

Підтримати – https://emmanuil.cbn.org/donate/sos_helpua_org

Анна Чабан, CBN-Еммануїл