Максимільянівка –  невеличке село під Мар’їнкою вже вісім років живе під звуки кононад. 

І всі уже звикли, що поруч війна, а до так званої ДНР рукою подати, що можна і так вижити… Але, 24 лютого змінило життя всієї країни… і навіть фронтових містечок Донеччини. Росія почала бомбити з неба, а це означало непередбачуваність, неможливість сховатися  і в рази більшу небезпеку. 

Дегтяренко Ірина Андріївна уродженка села, яка проживала з чоловіком, донькою та онуками. Не можна сказати, що нічого не передбачувало біди. Але, такої трагедії не очікував ніхто.

Її 9-ти річний онучок Віталій, як завжди порався з дідусем на городі, коли село почали обстрілювати градами. Це був перший серйозний обстріл села. 

«Ми навіть не встигли зрозуміти що трапилось, як побачили бездиханне тіло Віталічка на землі… Снаряд прилетів прямісінько на огород і відірваним уламком вбило дитину. Це жахливе лихо. Це велика утрата для сім’ї» – в сльозах розповідала Ірина. 

Місце попадання снаряду

Донька з вижившими дітьми евакуювалась, а Ірина з чоловіком залишилася, бо немає поради в такому віці бідкувати безхатченком по чужим хаткам. Залишилися попри те, що з того дня обстріли села продовжуються кожного дня, все село ночує у підвалах і стає більше схожим на химеру.

Магазини закриті, постачальники відмовляються везти їжу під обстріли. Місцеві люди виживають лише завдяки допомозі, яку видає церква. Завдяки Асоціації «Еммануїл» село отримує свіжий хліб щоденно. 

Завдяки небайдужим людям з Техасу вдалося нагодувати більше 40 000 знедолених жителів Донеччини. Люди, які кожен день чують звуки вибухів і кононад, які бачать жахливу картину руйнувань, які втрачають своїх близьких і вимушені переживати найгірше – ховати своїх дітей і онуків. 

Люди, які небажаючи того, стали заручниками страшних обставин. Саме такі люди, в яких забрали майже все, але дали надію, що вони не помруть від голоду.

Дякуємо небайдужим людям, що даруєте надію там, де її майже немає. 

Підтримати – https://emmanuil.cbn.org/donate/sos_helpua_org

Прес-служба “CBN-Еммануїл”