Вікторія поставила ситуацію на паузу, коли залишилася без роботи та засобів до існування.
Жінка, яку з дитинства навчили розраховувати лише на себе, з юного віку вже працювала і повністю сама себе забезпечувала. Однак, жорстокість буття з приходом війни перевернули весь лад життя та всі принципи з ніг на голову.
Медсестра, яка старанно працювала на улюбленій роботі до того часу, поки не окупували її рідне місто. Вона змушена була тікати з рідного дому і таким чином опинилася у найближчому селі Комар, яке, на щастя, перебуває під контролем української армії.
“Все про що я мрію – це щоб швидше закінчилася війна, перестали страждати люди і щоб я нарешті у свої 39 років повернулася на улюблену роботу і продовжила знову сама забезпечувати. Не уявляєте, як соромно брати допомогу в інших людей, коли в мене руки, ноги, голова на місці і нібито я могла б заробляти. Але, реалії такі, що в нас немає де працювати. Від слова зовсім. Підприємства, шахти, магазини зачиняються. Населення розїжджається та скорочується. І навіть ті елементарні лікарні та поліклініки, в які я могла б влаштуватися у таких селищах, повністю закриті. Роботи немає, грошей відповідно немає, купити поїсти нема за що. Завдяки вашій підтримці я змогла отримати допомогу. Велике вам спасибі за всі подарунки! Я щиро і від щирого серця бажаю голландцям ніколи не потрапити в таку тупікову ситуацію, як у мене”
У міру того, як війна в Україні продовжує загострюватися, все більше людей залишаються покинутими напризволяще. Українці, що живуть у віддалених селах фронтових територій, не мають доступу до їжі та води. Завдяки організаціям ОРА та ЕОМ вкотре вдається забезпечити людей засобами виживання.
Дякуємо кожному партнеру за працю та вірність Україні.
Підтримати нужденних можна за посиланням:
Текст Анна Чабан, фото Олексій Гутник, CBN-Еммануїл, Україна