Війна зруйнувала плани багатьох українців.
Дехто вже повернувся додому на території звільнені від окупації і намагається жити повсякденним життям, деяким просто нікуди повертатися. Але, кожен має страх за майбутнє.
Ми, асоціація милосердя “Еммануїл”, за підтримки партнерів, усіляко підтримуємо і тих, хто залишився вдома під бомбардуванням, і біженців, які змушені блукати та жити у притулках. Напередодні ми закупили та передали побутову техніку для 12-ти церков, у яких тимчасово проживають біженці.
У церкві “Жива Надія” міста Львова ми й познайомились із сім’єю, яка проживає у притулку та активно користується побутовою технікою. Віктор 55-ти років, разом із дружиною втекли від війни у Києві і досі проживають у притулку для біженців на базі церкви “Жива надія” міста Львова.
З початку війни в Україні сім’я до останнього чекала, що обстріли та ракетні удари припиняться і їм не потрібно буде залишати свій рідний будинок. Проте обстріли посилювалися, довкола вибухали бомби, у сусідніх містах горіли будинки. З’явилися перші жертви. Подружжя спішно залишили свій будинок і досі не повернулися, адже загроза ракетного удару ще залишається.
Віктор поділився з нами своїми хвилюваннями.
“Коли розпочалася війна, все змінилося. Були плани, були якісь цілі. Все рухнуло. Тепер невідомо, чи здійсняться наші плани вчасно та чи здійсняться вони взагалі. Поруч з нами розташований аеропорт Жуляни, який почали бомбити з самого початку.
Спершу мені зателефонували і сказали, що почалася війна. Потім, коли ми відкрили шумопоглинаючі вікна, реально почули, як бомбардують аеропорт. Це було дуже страшно. Страшно настільки, що навіть говорити про це не хочеться. Мріяли про свій добудований будинок із пасікою. Але, тепер, там залишилися руїни та повна відсутність надії на краще завтра.
До людей, які нас прийняли у Львові, ми відчуваємо величезну подяку. Нас забезпечують продуктами, тут режим – триразове гаряче харчування. Сніданок обід та вечеря.
Я багато чого планував, незважаючи на наш вік, ми завжди вміли мріяти та весело дивитися в майбутнє з надією. Але, війна зруйнувала всі плани.
З часом ми навчилися жити заново. Ми з дружиною завжди були дуже дружні і своє життя будували на спільних мріях та планах. Однак, саме тут, ми починаємо вчитися жити заново та ставити нові цілі в умовах турбулентності.
Я, і моя скромна дружина (яка відмовилася від інтерв’ю) дуже вдячні вам за забезпечення продуктами харчування та за те, що закупили техніку для служіння біженцям. Нехай Бог віддасть кожній людині, яка пожертвувала для придбання побутової техніки!” – щиро дякував чоловік.
53-річна Леся Якимів, організатор проекту годування біженців і дружина пастора цієї церкви, також дякувала нам зі сльозами на очах.
“Ми годуємо 300 біженців щодня. Крім картоплі, яку нам дають представники асоціації “Еммануїл”, ми готуємо нагетси, салати, компоти. Для всього цього необхідна морозильна камера, якої раніше у нас не було, у зв’язку з чим багато продуктів пропадало або ми витрачали багато ресурсів і сил, щоб забрати продукти, що швидко псуються, на зберігання в домашній холодильник, а потім на ранок принести це назад до церкви для приготування біженцям.
Тепер, коли ви купили нам великі морозильні камери, ми годуємо більшу кількість біженців, ми швидше розігріваємо їжу в мікрохвильовій печі, ми можемо швидше і якісніше випрати і висушити білизну в нових пральних машинах. Ваша техніка є великим благословенням для біженців, які потребують нашого піклування! Спасибі вам!”
Ще сотні тисяч біженців залишаються у злиднях і їм недоступні елементарні людські речі: їжа, одяг, ліки, чайник, праска, можливість випрати білизну. Всі ці речі – це про людську гідність, а не про розкіш.
Коли ми покриємо елементарні потреби, ці люди зможуть знову жити та планувати, як це роблять Віктор та його дружина. Саме завдяки невеликим, але постійним пожертвуванням, ми зможемо продовжувати рятувати знедолених біженців.
Підтримати проект допомоги – https://emmanuil.cbn.org/donate/sos_helpua_org
Анна Чабан, CBN-Еммануїл