Українці ледь виживають під масованим обстрілом, зі зруйнованою інфраструктурою, відсутністю світла та тепла.
Жителі фронтового Нью-Йорка – не виняток, а навпаки яскравий приклад постраждалих від війни. Все життя Сергія останні дев’ять років – суцільна «складна життєва ситуація». Війна, втрата роботи, самотність, безгрошів’я. А, з настанням зими – ще й боротьба с холодом. Однак, лише рік тому, з початком ракетних атак, Сергій зізнався сам собі, що ніяк не впорається без сторонньої допомоги.
Діденко Сергій – позитивний чоловік, який усе своє життя розраховував на самого себе. Діти виросли і під час війни їм стало складно утримувати навіть самих себе. А, з-під обстрілів Сергій відмовився евакуюватися, адже надивився безліч страшних історій, як заможні та працездатні українці миттю ставали бездомними волоцюгами.
Варто їм лише покинути будинок, як майно було розграбовано мародерами. Дехто, хто за свій рахунок мізерних заощаджень знімав орендоване житло, давно повернувся додому під обстріли мотивуючи тим, що орендна плата та вартість комунальних платежів зросла, доходів немає, заощадження витрачені під нуль. Лише дивом уцілів будинок Сергія, тому доки є дах над головою, під дахом має хтось жити.
«І сенс мені виїжджати? Сидіти на шиї у когось, хто й сам потребує. Вибачте, краще вже вдома в рідних стінах. Так, стріляють щодня: вибухи, свист, прильоти та багато страшних звуків, до яких уже звик. Але, вибору немає. Родичів у безпечних місцях немає. Роботи та грошей також. А вдома можна хоч город посадити та вижити за рахунок «перчини та картоплини» і за оренду власного будинку теж платити не треба. Ось вам і відповідь, чому люди повертаються під обстріл, але додому.
Але, відверто кажучи, з приходом зими та морозів, я зовсім зневірився. Купити буржуйку та брикети – це не реально мешканцям таких покинутих сіл. Мені, звичайно, тяжко визнавати, що колись незалежний чоловік змушений жалітися і брати у вас допомогу. Але, якщо не візьму, то загину.
І ще благодійні фонди в основному їздять відносно безпечними регіонами, або ж по селах, які у всіх на слуху в ЗМІ. Але тут також живуть люди. І люди хочуть жити. А як відомо за мінусової температури в будинку вижити неможливо. Тому те, що ви до нас дісталися крізь бездоріжжя, бруд, завірюху та обстріли – це звичайно ж диво нереальне. Дякую що не забули наше село та привезли нам неймовірно цінні буржуйки та брикети! Тепер точно виживемо» – щиро дякував чоловік.
На сьогоднішній день організація «CBN-Еммануїл» в Україні супроводжує кілька тисяч сімей, які отримують їжу, гігієну, ковдри та медичну допомогу. Коли особливо пощастить, організація допомагає людям не замерзнути до смерті. Тільки завдяки небайдужим японцям, завдяки оперативному втручанню, завдяки сміливості водіїв і співробітників, цієї зими вижили десятки людей.
Але, проекту потрібна і подальша підтримка для індивідуальної допомоги сім’ям в інших регіонах та селищах. Будь-яка пожертва дуже важлива. Зробіть її прямо зараз або розкажіть про нас вашими друзями, можливо, вони зможуть допомогти. Дякуємо!
Приєднуйтесь до добрих справ за посиланням:
Текст: Анна Чабан, CBN-Еммануїл
Фото: Олексій Гутник