На порозі маленького будиночка нас зустріла худорлява жінка на ім`я Світлана.

Ми не відразу зрозуміли що це і є матуся трьох дітей. Вона запросила нас в будинок. Ми не відмовили добродушній господині. Коли увійшли до будинку, то були приємно здивовані. Діти Світлани сервірували стіл для прийому гостей, розставляли на стіл чашки та блюдця.

Познайомившись і поспілкувавшись з трьома прекрасними анголятами, стало зрозуміло, що в цій сім’ї панує любов, турбота один про одного і взаєморозуміння. Розмову Світлана почала сама, ніби бачила в наших очах питання – «Як виживаєте в цей непростий час?».

З розповідей місцевих мешканців, ми вже знали, що чоловік Світлани втратив постійне місце роботи на початку АТО в 2014 році й до нині родина виживає за рахунок випадкових підробітків.

Коли я вийшла заміж, то відразу вирішила, що у мене буде велика сім’я. Я дуже люблю дітей і чоловік мене в цьому підтримував» – почала розповідати свою історію Світлана. «На той момент я, навіть, уявити не могла, що доведеться пережити моїм дітям. Коли почалися бомбардування, я розуміла, що потрібно бігти, рятувати детей. Але тікати було нікуди“! Тому шукали притулок у підвалі. В селі є необладнані сховища, але місцева влада не дозволяла в них переховуватись від снарядів. Вони пояснювали це тим, що воно передбачене лише для постояльців Курахівського протитуберкульозного диспансеру. Підвал обладнали всім необхідним: два ліжка, стіл, ємності з водою, запас продуктів, теплий одяг. Так вони прожили все літо 2014 року до глибокої осені. Місцеву школу віддали для проживання військовим, тож доводилось їхати навчатись до сусіднього населеного пункту. Світлана боялась відпускати свою доньку, бо вважала це небезпечним.

Перший рік було дуже складно. У чоловіка не було роботи. Завод, на якому він працював залишився на непідконтрольній території України. Нове місце роботи він так і не знайшов, адже наразі зробити це складно. Багато підприємств і заводів з початком АТО закрили або розбомбили. С тих пір чоловік дуже змінився, звинувачує себе через те, що не може захистити свою сім`ю і забезпечити достаток, тримається за будь-який підробіток, але вони бувають не часто.

Родина придбала невелику кількістю сільського господарства  – качечки, курочки, свині. Але тримати господарство складно, адже корма коштують немаленьких грошей. Ось так і живуть – день прожили і Слава Богу! Складне матеріальне становище населення цього селища не єдина проблема, з якою вони стикаються щодня. Найбільшою проблемою для них зараз є питання щодо закриття єдиного дитячого садочку в поселенні. В 2018-му році у наших дітей відібрали школу, будинок культури, а тепер ще і дитячий садочок. Діти позбавлені будь-якої можливості повноцінно розвиватися та спілкуватися з однолітками.

«Дуже прикро, що через бюрократію в нашій країні, у дітей відбирають те мале, що в них було» – каже Світлана.

Поки жінка розповідала свою історію, її діти сиділи в кімнаті, обнімали м`які іграшки та слухали матусю. В цих дитячих очах був сум, ніби пам`ять повернула їх у ті страшні часи, коли затишна дитяча кімната з теплим ліжком змінилась на сірий підвал, а замість мультиків включали звуки пострілів.

Ми покликали малюків до столу, щоб відволікти їх думки від сумних спогадів. Запропонували чай з печивом. Під час розмови ми запевняли родину, що все у них буде добре! А в доказ дали Світлані посівний матеріал за програмою «Їжа на кожен день» від організації «Еммануїл» у рамках проекту «Папа для України. Важко було визначити, хто більше радіє – Світлана чи дітлахи.

Розклавши вміст пакета з насінням, хлопці поспішно стали вирішувати, хто і за яку з посадочних культур несе відповідальність. Ми точно знаємо, що їжа в цій сім`ї буде вирощена на кожен день. У родини тепер є все необхідне для посіву!

Найщиріші слова подяки просили передати від родини Солодухіна – всім тим людям, які допомагають у цей складний час.

Ми дякуємо Папі Франциску та всім небайдужим людям по всім католицьким парафіям, які відгукнулися на заклик про допомогу для постраждалих на Донбасі!

Друзі, якщо ви бажаєте разом з нами допомагати людям, які живуть в прифронтових містах, можете перерахувати фінансову підтримку через наш сайт або повідомте нам про своє бажання стати партнером за телефоном 0-800-50-77-50.