Коли почалася повномасштабна війна, багато шкіл розбомбили росіяни.
Школи, які ледве виживали в маленьких селах, і зовсім опинилися на межі зникнення. Вересень 2023 року – це другий навчальний рік, коли вчителька Світлана Михайлівна не виходить на свою улюблену роботу.
З початком війни роз’їхалися більшість учнів, життя Світлани стало безрадісним та бідним. Школа, раніше наповнена дитячим гомоном і сміхом, вмить перетворилася на бездушні руїни. Гнітюча тиша в її стінах накриває сльозами з головою, і тільки приголомшливі вибухи неподалік змушують прийти до тями і усвідомити потрійний жах ситуації, в якій вона опинилася.
Світлана – мешканка села Новософіївка у Баштанському районі, яке раніше було під окупацією протягом дев’яти місяців. Коли трапилося довгоочікуване визволення, 500 мешканців дружного села, були надзвичайно раді. Але лише недовго тривало їхнє щастя. 6 червня відбувся терористичний акт на Каховській ГЕС, внаслідок якого було затоплено частину села, а водопостачання до населеного пункту так і не відновлено.
“За 9 місяців життя в окупації ми пережили дуже багато бід та поневірянь. Однак ми не знали, що нас наздожене ще страшніше лихо. Затоплення будинків, інфекційне зараження всіх водойм та повна відсутність питної та навіть технічної води протягом 4 місяців. Наш будинок залишився цілим виключно тому, що він знаходиться на пагорбі. Ті, що жили внизу, залишилися бездомними та жебраками. Але чесно кажучи, я теж жебрачка. Раніше я мала улюблену роботу, веселих учнів, стабільну зарплату. А тепер у мене є лише тотальна туга за минулим життям.
Але завдяки партнерам з організацій “Операції благословення” та “ОРА” туга в моїй душі трохи затихла. Я не очікувала що нам систематично заповнюватимуть воду у баках. Це величезний порятунок, особливо влітку у спеку 36 градусів. Жителі Нідерландів буквально допомогли нам вижити! Ми не померли від спраги та інфекційних хвороб, дякую вам за це!
Я дуже хвилююся за свою лежачу 92-річну маму. Вона страждає і переживає через вибухи, але вдіяти нічого не може, бо стара. Що там казати, вона не може навіть спуститися до підвалу під час обстрілу. Але те, що вона точно може і знає, це насолоджуватися склянкою чистої води, яка стала для нас великою рідкістю та справжнім святом. Дякую, що ви – справжні!” – захлинаючись сльозами дякувала Світлана.
Десятки тисяч людей отримали питну воду завдяки партнерству організацій “Операція благословення” та “ОРА”. Немає нічого важливішого, ніж ініціативи, які несуть у собі життя та надію.
Приєднуйтесь і ви, щоб у найвіддаленіших та найбідніших куточках України, надії стало ще більше:
текст – Анна Чабан, CBN-Еммануїл
фото – від волонтерів