На місці багатьох будинків, де до 24 лютого мирно жили українці, нині суцільні руїни.
44-річна Ольга Ткачук втратила будинок у Бучі під час військового вторгнення росії. Її будинок згорів ущент, коли росіяни заїхали танками на центральну вулицю міста, де проживала жінка. На той момент вона знаходилася в бомбосховищі і це врятувало їй життя. Пізніше, Олю та всіх мешканців підвалу, волонтери евакуювали до Ірпеня, а після цього до Львова до притулку місії “Добрий самарянин”. Саме тут ми й познайомились із Ольгою під час моніторингового візиту.
Асоціація “Еммануїл” за підтримки партнерів забезпечує продуктами, засобами гігієни та предметами першої необхідності 85 церков та організацій, в яких проживають переселенці.
Завдяки організації “ORA” вдалося купити та доставити пральні та сушильні машини, морозильні та холодильні камери, мікрохвильові печі, блендери, посуд та безліч дрібної побутової техніки.
Ольга розповіла нам про своє життя у притулку:
“Після того, як у наш притулок завезли побутову техніку, якість життя переселенців значно покращилася. Ми звикли вдома швидко прати та сушити білизну, прасувати, зберігати продукти у морозильній камері.
Проте йдеться не лише про це. Відійду від теми, але мій будинок, який згорів через росіян – це не лише затишок, важливі побутові пристрої та звичний ритм життя. Коли у мене видавався важкий день, я поверталася додому і просто півгодини відпочивала та насолоджувалася будинком. Його запахом, атмосферою, чимось “своїм” та рідним. У пам’яті назавжди залишиться стежка до будинку, свіжоскошена галявина, аромат літа та відчуття свободи та щастя. Це те головне, що забрали росіяни.
Коли я дізналася, що будинку більше немає, я відчула себе покинутою іграшкою. Такий біль прийшов… Нестерпно гірко усвідомлювати, що найдорожче, що було в житті – у мене забрали.
Але, саме тут, у притулку місії “Добрий самарянин” моє серце відтануло. Я знайшла тут зайнятість, друзів, дах над головою, а головне людей, які завжди поруч, допомагають у кожній дрібниці та які стали для мене справжньою родиною. Адже, своєї сім’ї в мене не було, а мама та тато померли зарано.
Незважаючи на все розкішне облаштування та постачання продуктів, яке забезпечує асоціація “Еммануїл” та організація “ОRА”. Незважаючи на те, що мій будинок згорів вщент, а вулиця перетворилася на обвуглені руїни. Незважаючи на всю небезпеку, яка ще не минула, найбільше в житті хочу повернутися додому, в Бучу, пройтися цими стежками, поцілувати рідну землю. Душа рветься додому, хоч дома вже й немає.
Я безмежно дякую і буду вдячна щодня, все своє життя, кожній людині, яка не дала мені стати бездомною, покинутою та голодною. Спасибі “ORA” та “Еммануїл”!
За даними ООН, третина українців була змушена залишити свої будинки через російське вторгнення. І це найбільша міграційна криза сучасного світу. Понад 7 мільйонів людей покинули вцілілі, або зруйновані будинки і залишилися в Україні та понад 5,5 мільйонів біженців евакуювалися до Європи.
Людям, які втратили своє житло, на даний момент нема куди повертатися. Ми безмежно вдячні небайдужим голландцям за те, що вони допомагають знайти частинку дому на новому місці, за те, що забезпечують побутовою технікою та найнеобхіднішим для гідного існування!
Приєднуйтесь і ви, щоб дати їжу та надію знедоленим.
Підтримати проект допомоги – https://emmanuil.cbn.org/donate/sos_helpua_org
Анна Чабан, CBN-Еммануїл