Історія, яка сталася з Вірою – не унікальна.
Подібних в Україні зараз – мільйони. Поки жінка розтягує свою мізерну зарплату на цілий місяць, ми підкинули їй величезний набір гігієнічного набору. І якби не підтримка від організацій “ОRA” та “ЕОМ”, страшно уявити чим би все закінчувалося не тільки у Віри, а й у інших знедолених. Але, завдяки старанній небайдужості голландців поки що все закінчується відносно непогано.
Ярова Віра – мешканка села Перебудова у Комарській громаді Донецької області неподалік окупованої Волновахи. Вона – яскравий приклад як можна стати заручником ситуації безгрошів’я та голодування, незважаючи на те, що ти працездатний і не відмовляєшся від будь-якого підробітку.
“Ви знаєте, я досить молода і енергійна, а перебуваю ось у тривалій, безстроковій, а головне неоплачуваній відпустці, в яку мене відправили з початком повномасштабної війни. Коли нас почали бомбити з неба, поліклініка в якій я працювала закрилася, мене перевели до іншої лікарні на півставки.
І тепер я ледве отримую половину від своєї колишньої зарплати. Я не називатиму вам суму свого заробітку, бо ви мене засмієте, то скажу одне: зарплати вистачає щоб двічі на місяць сходити в магазин за продуктами. Не на три рази: і навіть не не чотири, щоб закуповуватися хоча б раз на тиждень. На два – у прямому розумінні.
Простий похід у магазин за курячими лапками та макаронами – справжнє свято та рідкість. Ви знаєте, але це не є для мене проблемою. Головне зараз – не померти б від бомбардувань. Тому ми не скаржимося, а навпаки дякуємо. Дякуємо, що поки що живі.
Із труднощів, які по-любому дають свої плоди – це освіта для дітей. Школа, в якій навчається моя дитина, перейшла на навчання онлайн. Як ви знаєте у нашій військовій глибинці інтернету практично немає. Щоб приєднатися до онлайн уроків, потрібно знайти можливість підключитися до інтернету. Дуже й дуже складно живеться нам під час війни. Здобути хоч якісь знання через маленький екран телефону – стало справжнім квестом. Але я не скаржусь. А дякую за все… Дякую за гігієнічні набори!» – ділилася з нами життєрадісна жінка.
Теракти Росії проти України досягли безпрецедентного рівня. Але за масштабною катастрофою завжди стоїть окремо взята сім’я, доля, життя, людина, яка хоче простих базових речей – поїсти, попити та поспати під мирним небом.
Ми дякуємо небайдужим голландцям за незаперечний внесок. За справи, а не за слова. За те, що є нашими справжніми європейськими друзями, хоча ми ще й не є частиною Євросоюзу. Ваш вклад дуже важливий.
Щодня з’являються нові виклики та нові потребуючі і ми продовжуємо шукати партнерів та відкриті до нових проектів допомоги. Якщо хоч хтось із вас переведе за цим «посиланням добрих справ», на планеті з’явиться ще одна історія подяки, схожа на історію Віри. Приєднуйся за посиланням.
Текст Анна Чабан, фото Олексій Гутник, CBN-Еммануїл, Україна