Пацієнтка травматологічного відділення Мар’їнської районної лікарні, Людмила Женовак, зовсім не схожа на зневірену хвору з блідим обличчям.

В її палаті жартують і будують плани. І вона – головний ініціатор того, щоб ніхто не занепадав духом. Її захоплюють детективні історії Артура Конан Дойля з їх головним героєм -Шерлоком Холмсом. І її лучезарність приголомшує.

Гіпертонія, від якої вона страждала багато років, проросла корінням в кожну клітину її організму, спричинила шум у вухах, головний біль, почервоніння обличчя, тимчасові запаморочення, порушення пам’яті, потовиділення та постійну болісну пульсацію в голові. 

Людмила з гіпертонією «домовлялася», як могла. Щоранку обережно вставала з ліжка, долаючи непереборний страх впасти. Але у травні 2021 року, щось пішло не за планом. Вона, як зазвичай, піднялася з ліжка, і відразу миттєво рухнула на підлогу. До тями прийшла від нестерпного болю у руці і зрозуміла, що без лікарів не обійтися…

Жінка звернулася до травматологічного пункта місцевої лікарні, де їй зробили ренген та наклали гіпс на руку. Через місяць гіпс зняли, знову зробили знімок і знову наклали новий гіпс, з яким жінка проходила ще три тижні. Людмилі вже стало підозріло, чому так довго її тримають у гіпсі, а біль не проходить ні на мить. Люди порадили їй звернутися до іншого лікаря, до ортопеда-травматолога Мар’їнської районної лікарні, яка через війну розміщена у місті Курахово. Там її оглянули і з подивом констатували, що при такому переломі, за допомогою гіпса кістки ніяк не зростуться, через те, що відбулося зміщення кісток у двох місцях. Можливо, якщо б “по-свіжому” склали кістку, то вона і зрослася б, але час втрачено і тепер виправити ситуацію можливо лише за допомогою операції з встановленням спеціальної пластини з кутовою стабільністю.

Зовсім несподівано жінка опинилася у лікарняній палаті, але коли лікар назвав вартість металоконструкції, вона зрозуміла, що ніколи не зможе купити її самостійно.  

Але оптимістам і Бог допомагає. ЇЇ лікар Дмитро Неліпа, розповів жінці про те, що є надія, і є організація “CBN-Еммануїл”, яка допомагає людям, які опинилися у складних життєвих обставинах.

“У мене з’явився цілий список боргів і ще один – список ліків, рахунків, пов’язаних з майбутньою операцією, які я ну ніяк не могла б оплатити. Мені вже кололи знеболюючі препарати кілька разів на день, я вже була на медикаментозному повідку і розуміла, що рука в дуже важкому стані і якщо зараз не зробити металоостеосинтез уламків кістки, я маю всі шанси залишитися інвалідом. 

Для мене це зовсім не прийнятно, заборонено, тому що я мешкаю у приватному будинку, де робота руками тримає нас з чоловіком «на плаву». Наших мінімальних пенсій вистачає лише на елементарне харчування. І урізноманітнити його можна тільки через вирощування овочів своїми руками» – розповіла про свої хвилювання Людмила.

Невірно поставлений діагноз, тривала відсутність коректного лікування призвело до того, що Людмила відчувала страшний біль в руці, який віддавав ехом по всьому тілі. Дійти самостійно до магазину, виконати хатні роботи, в сезон вирощувати овочі та зелень – це все миттєво стало не реальним для фізично здорової жінки з поламаною рукою. Стало зрозумілим, що якщо не відновити кістки шляхом металлоостеосинтеза, Людмила та її чоловік приречені на обмежене життя.

“Мені було дуже важко морально і фізично, але коли представник асоціації “CBN-Еммануїл” повідомив новину, про те, що мені затвердили фінансування, моїй радості не було меж! Невже я знову зможу повернутися до повноцінного  життя, думала я тоді, а зараз, після операції, точно знаю – зможу! Я вдячна кожному співробітнику цього проекту, що допомогли мені вилікуватися і позбутися цієї страшної муки! Спасибі, що мої кісточки зрослися і тепер після виписки я знову можу повернутися до свого звичного способу життя.“

Тривале літо вийшло у Людмили. І не таке, як вона планувала. Більшу частину прекрасної пори жінка провела в лікарняній палаті. Коли її подруги по палаті не спали, вона усміхнено спілкувалася з ними або вголос читала Шерлока Холмса.

А коли вони засинали, вона лягала на своє ліжко, клала здорову руку під голову, щоб чіткіше було видно вікно, дивилася крізь скло і сердилася… на гарну погоду, на сонце, літо та тепло, на добрий врожай у сусідів. На все те, що пройшло повз неї. Вона думала, що втратила майже ціле життя, провівши в хворобі довгі літні місяці.

“Ну рахунок йде на дні” – радісно зітхала вона і засинала, зранку умовно викреслюючи дні, коли закінчиться цей лікарняний жах. А наступний ранок знову починався з нових прибулих хворих, завжди похмурих, які дивлячись на Людмилу, завжди посміхалися.

Коли я до неї приїхала, я застала її жадібно перегортаючу книгу, яку вона читала, нікого не помічаючи. Днями Людмилу випишуть. І вона повернеться додому зі здоровою рукою. І буде знову радувати свого чоловіка, домашніх тварин і сусідів.

Сюрприз вдався. “Операція благословення” реально допомогла. Тепер замість оповідань про Шерлока, Людмила з великою зацікавленністю читає Біблію, адже там викладені не менш захоплюючі та гостросюжетні історії про Авраама, Мойсея, Йосипа, Давида, Петра. 

Ще десятки людей з прифронтової території потребують медичної допомоги. Разом ми можемо змінити чиєсь життя. Внести пожертву можна за посиланням: https://donate.emmanuil.tv/sos_helpua_org

Анна Чабан, “CBN-Еммануїл”