Молода сім’я Андрія та Христини Прядки живуть недалеко від лінії розмежування в прифронтовому містечку Красногорівці.

Вони одружилися вже після початку війни та народили трьох дітей, які зовсім не знають, що таке мирне життя. Молода пара вимушена була залишитися жити в Красногорівці, бо тут їх родичі та батьки, а в чужих містах їх ніхто не чекав. Крім важкої воєнної долі, з народженням дітей та постійними стресами, у Христини став стрімко погіршуватися зір.

Христина Прядка – молода дівчина та одночасно багатодітна мама, якій дуже треба бути здоровою та енергійною, але ж поганий зір обмежував її повноцінне життя.

Її чоловік, Андрій – теж молодий батько, який в 2021 році закінчив аграрний технікум, але постійної роботи так і не знайшов. Наразі підробляє на мілких ремонтних роботах. Дохід родини з 5-ти людей – всього 6 тис. грн. на місяць, це виплати держави на дітей та за малозабезпеченість. Власного житла вони не мають, орендують будинок, 500 грн. платять за комуналку. У будинку пічне опалення, найскладніший період – зима, коли треба купувати тверде паливо для обігріву житла, це забирає 3-х місячний бюджет родини. 

Христина з дитинства мала поганий зір, носила окуляри з діоптрією -3,0, мала астигматизм та косоокість. Батьки дівчини через бідність та неосвіченість не звертали особливої уваги на те, що вона погано бачить. Єдине, що вони робили, це купували окуляри доньці і на цьому їх турбота закінчувалася.

Після того, як Христина вийшла заміж та народила поспіль трьох дітей, зір значно погіршився, вона вже погано бачить предмети вдалечині, але, через турботу про трьох малолітніх дітей, нестачу коштів та відсутність спеціалістів у прифронтовому містечку, вона не могла отримати медичну допомогу вчасно.

Їй стало важко носити окуляри, та як її шкіра дуже реагує на дотик окулярів і в тих місцях з’являються рани від алергічної реакції. Також, маленькі діти часто псують окуляри, не розуміючи їх призначення, зривають з мами, ламають, і це також постійна стаття витрат родини – купувати окуляри знову і знову.

За рекомендацією районного офтальмолога дівчина звернулася у спеціалізований офтальмологічний центр “Офтальміка” за обстеженням та рекомендаціями, як врятувати та покращити зір. Їй провели повне комплексне обстеження та рекомендували провести операцію по лазерній корекції зору обох очей.   

“Незважаючи на молодий та енергійний вік чоловіка Христини, на всі його старання, в прифронтовому містечку, хоч працюй, хоч не працюй, багато грошей не заробиш. Вони ледь покривали трати на сімейні потреби. Але ж зібрати кошти на операцію у родини, яка складається з 5-ти осіб, не було ніякої можливості, а рятувати зір Христини треба вже сьогодні, бо завтра може бути пізно, навіть якщо з’являться кошти.

Дівчина могла стати сліпою, допомоги не було від кого чекати, тому я, як місцева волонтерка, стала благати керівництво фонду “Операція Благословення”, що в місті Київ, оформити заявку та врятувати молоду маму від сліпоти” – розповіла Тетяна Проніна.

У 2014 році розпочалася війна, багато часу приходилося проводити у холодних, сирих і темних підвальних приміщеннях, ховаючись від обстрілів. Дівчинка багато хворіє простудними захворюваннями через брак їжі (вона голодувала) та батьківської уваги і турботи, що у подальшому дуже відобразилося на її здоров’ї та слабкому зорі.  Їй важко дивитися вдалечінь,  все розпливається, особливо у сутінках. І найгірше, що процес погіршення зору триватиме, якщо його не зупинити. Христина-християнка з дитинства, дуже довго вагалася чи можна просити кошти у представників “Операція Благословення“. Але, нарешті, все ж зателефонувала до представниці фонду і розповіла про свої труднощі. Представики “Операції Благословення“ перевірили надану інформацію і вирішили написати заявку до фонду “LCS”.

“Я вдячна вам за те, що тепер можу повернутися до свого життя, про яке мріяла. Тепер я чітко бачу зображення, чітко бачу обличчя своїх дітей та рідних! Це є найбільший подарунок для мого життя! Це неймовірно, що на цій землі є люди, до яких можна звернутися за допомогою і отримати відповідь у вигляді оплати операції! Ви врятували мені зір та подарували нове життя!”  – радіє Христина.

Христина зможе повернутися до щасливого материнства, знову займатися улюбленим садівництвом, яке урізноманітнювало харчування багатодітної сім’ї та заощадити сімейний бюджет. 

Також Христина  – є жінкою пастора, яким раптово став її чоловік.

Андрій  – син пастора церкви “Ковчег”, Івана Прядки, який помер на початку 2021 року. Це була велика втрата для родини та церкви. Бо батько Іван, і одночасно пастор церкви, був великою підтримкою для дітей та для вірян. Відтепер пасторство перейняв його син Андрій, чоловік Христини. Він служить без фінансової підтримки, але на всі 100%. Христина намагається підтримувати його в служінні та сама служить наскільки це можливо. А тепер, після повного відновлення, вона зможе наповну приносити користь собі, своїй сім’ї та суспільству. 

Ще десятки людей з прифронтової території потребують медичної допомоги. Разом ми можемо змінити чиєсь життя. Внести пожертву можна за посиланням: https://donate.emmanuil.tv/sos_helpua_org

Анна Чабан, “CBN-Еммануїл”