Війна не попереджає про свій візит, не стукає культурно в двері і не питає, чи можна увійти в будинок.

В життя Валерія М. та його сім’ї війна прийшла так само несподівано, як і в будинки сотень тисяч людей. Молоді діти Валерія змушені були покинути обстрілюване місто та шукати мирного неба в інших містах України. Минуло 7 років з початку війни, діти встигли народити своїх дітей, але житла так і не вдалося купити. Поневіряння тривають. А у Валерія, який залишився у рідному будинку у 2015 році через обстріли та постійну небезпеку, стався інсульт. 

Слух і зір почав погіршуватися. Зір падав не так стрімко, а ось слух Валерій втрачав дуже швидко. Він не відразу відчув погіршення зору. А через деякий час почав погано бачити. Через стан здоров’я та військові дії до 2017 року не було можливості пройти повноцінне обстеження, лише підбирали окуляри для читання.

У березні 2017 року пацієнт зміг дістатися до профільної очної клініки у Києві, де нарешті його повноцінно обстежили і поставили діагноз “Незріла катаракта, вторинна відкритокутова глаукома 3 ступеню обох очей”, призначили лікування та запропонували хірургічне лікування катаракти.

За допомогою консервативного лікування (закапування очей спеціальними медикаментами) вдавалося утримувати очний тиск в нормі. Кожні три тижні Валерію треба було знаходити лікаря, який би перевіряв тиск на очах, але у зруйнованому війною місті та ще й з постійним обстрілами були евакуйовані всі спеціалісти. Через те, що катаракта ще була незріла, пацієнт не поїхав на призначену операцію.

У 2020 році зір різко погіршився і Валерій знову поїхав до Києва за консультацією до лікаря, який йому поставив первинний діагноз. Лікар знову запропонував операцію, та як вона вже була вкрай необхідна, динаміка погіршення була дуже швидкою. Але операція за 40 тис. грн була не “підйомна” для родини пенсіонерів, і вони знову залишилися зі своїми проблемами наодинці.

“Це страшно, коли людина практично втратила слух та ще й стрімко зникає зір. При всьому бажанні, ми, переселенці і мешканці війни, ну ніяк не змогли б знайти настільки велику суму на оплату операції! Папі ставало все гірше й гірше, ліве око вже бачило всього на 2 відсотки. І здавалося б що він приречений …” – розповідала донька Валерія, Наталія

Життя в прифронтовому місті небезпечне, пов’язане з постійними потребами, нестачею продовольства, ліків, затримками пенсій. Стабільності немає! Саме тому, робота руками на земельній ділянці та у саду – єдине, на що можна розраховувати. У зв’язку з погіршенням зору, навіть це джерело доходу вже було не надійним, адже Валерій не в змозі працювати в повній мірі.

Він з дружиною- християни, члени помісної церкви. Дружина приймає активну участь в житті церкви. Також, у них постійно збирається домашня церковна група. Церква неодноразово молилася за відновлення зору Валерія. Подружжя сподіваються, що їх звернення до “Операції Благословення” буде розглянуто і вони отримають таку важливу для них допомогу.

“Найдорожче, що у тебе може бути – це зір, слух, можливість ходити й жити. Але, якщо немає зору, то і життя не цікаве! Ви повернули мені те, що ніхто не міг! Ще я вдячний за молитви, адже ліве око було практично сліпе і зір був 2 відсотки. Відновлення цього ока навіть після операції – це велике Боже чудо! Спасибі вам за гроші і молитви!” – дякував Валерій.

Після операції Валерій вирішив поки що не повертатися в Красногорівку, де зараз посилилися обстріли. Він зупинився у доньки в Києві. Валерій наче народився вдруге. Він ходить по передмісті, насолоджується гарними пейзажами та яскравими заходами сонця, а головне – він тепер може бачити, як ростуть його онуки. Валерій щасливий і це завдяки допомозі від “Операції Благословення”.

“Ця допомога дуже важлива для нашої родини! Я просто переконана, що світ тримається саме на таких добрих людях, як ви! Уявіть, у тата дуже слабкий слух, він чує лише зі слуховим апаратом, який вже давно пора міняти, а тут ще й майже осліп! Дуже вдячні вам за те, що не пройшли повз нашу біду! Ми б ніколи не змогли оплатити операцію. Ви внесли найбільший вклад в наше життя, в життя нашого дідуся і тата. Дякуємо.”

Ще десятки людей з прифронтової території потребують медичної допомоги. Разом ми можемо змінити чиєсь життя. Внести пожертву можна за посиланням: https://donate.emmanuil.tv/sos_helpua_org

Анна Чабан, “CBN-Еммануїл”