Ми кажемо “Дякуємо” кожному партнеру, який підтримував хоспіс в місті Часів Яр протягом 2,5 років.

Але в нас є новини і ми сподіваємося на підтримку знедолених людей і надалі.

Покинуті, хворі, самотні люди похилого віку отримували якісне харчування саме завдяки партнерам “CBN-Еммануїл”. Однак через загострення військових дій на Донеччині, організатор проекту Євген Ткачов прикладав максимум зусиль, щоб вивезти маломобільних людей в західний регіон, де немає активних бойових дій.

Таким чином, 44 людини дісталися безпечного міста на Хмельниччині, де їм заздалегідь приготував гідні умови для життя син Євгена – Геннадій.

Сам Євген залишився на Донеччині і доставляє продуктову допомогу людям в містах Часів Яр, Сіверськ, Сріблянку, Григорівку, Рудник та інші.

Євген на днях під час телеінтерв’ю поділився з нами:

“Першочергова задача – це евакуація, тому людей, яких я виводжу на зворотному шляху, завожу до будівлі Хоспіса в Часов Ярі, вони там купаються, перуть речі, заряджають телефони і прямують далі на Захід України. Самі найстаріші люди їдуть до нас в хоспіс в Дунаївцях. 

Таким чином, в нашому хоспісі в Дунаївцях зараз проживає 37 стареньких, 2 людини з важкою інвалідністю та багатодітна сім’я з 5 людей. Хоспіс розміщується в зачиненій сільській школі, де зроблений частковий ремонт. Скоріш за все, там і будемо зимувати. Я їздив на зустріч з мером, вона йде на всілякі уступки та обіцяє максимальну допомогу. Зараз наші зусилля направлені на підготовку до зими: утеплення вікон, перевірка системи опалення, заготовка дров, бо їх треба дуже і дуже багато, десь на 200 000 гривень.

Також готуємо всілякі резервні засоби обігріву: електроконвектори, буржуйки, тощо…Ми дуже вдячні співробітникам українського відділу Асоціації “CBN-Еммануїл” за їх увагу, зворотній зв’язок, за стабільну щомісячну фінансову допомогу. Завдяки цим грошам, ми купуємо різноманітні продукти, які дозволяють готувати корисні і смачні страви і навіть трохи балувати наших стариків. Ми дбаємо, щоб ці люди не відчували себе покинутими і хочемо подарувати їм хоч трошки відчуття дому. Дякуємо, що допомагаєте в цьому!”