Ми познайомились із Марією Сергіївною рік тому.
Її привезли до хоспісу, який спонсорує “Операція благословення” напередодні повномасштабного вторгнення в Україну.
Маленька худенька жінка спочатку не охоче розповідала про себе. Але, зігрівшись після ситного обіду, вона розповіла свою історію:
«За документами, я народилася у м. Славута Хмельницької обл. 05 квітня 1940 р, але точно цього ніхто не знає, відомо лише, що до початку війни.
У роки Великої Вітчизняної Війни я потрапила до дитбудинку, після смерті мами в «евакуації», десь у Сибіру. А батько загинув на фронті. Мені сказали що, дату народження, прізвище та по-батькові вигадали співробітники дитбудинку для отримання паспорта».
Після дитбудинку вона почала працювати та навчатися у вечірній школі у м. Дрогобич, вступила до педагогічного технікуму та після його закінчення отримала розподіл на роботу вчителем на Луганщину. 40 років вона викладала дітям українську мову та літературу.
Особисте життя не склалося: чоловік пішов, вона залишилася одна з малолітнім сином, який виріс і поїхав, кудись у росію. А згодом, почав падати зір, пересуватися стало складніше.
На початку 2021 року тітка Маша впала і пошкодила тазостегновий суглоб (це сталося, коли вона йшла додому). Хтось підвіз її додому і вже сусіди, через добу, викликали їй швидку допомогу. У неї немає нікого, хто міг би доглядати її вдома, тому сусіди звернулися до нас з проханням прийняти її.
Марія Сергіївна не сумує – співає українських пісень, читає вірші, мріє знову почати ходити, а далі, з її слів: «як життя покаже». Але життя вже показує, що вона не одна. І що в неї є друзі, які тричі на день щоденно подають їй гарячу їжу. Їжу, яку ми купуємо завдяки небайдужим партнерам з “Операції благословення”
Дякуємо «Операції благословення»!
Підтримати хоспіс можна за посиланням:
Анна Чабан, CBN-Еммануїл