84-річна Галина Трохимівна, разом з іншими жінками, виїжджала з рідного міста на Різдво – 25 грудня.
Ми чекали на них якось по-особливому – адже у нас були накриті святкові столи. Зустріли, познайомилися – товариська і завзята жінка, так і не скажеш, що вона щойно «поїхала від війни». Коли попросили розповісти про себе – говорила легко та охоче, бо їй було чим поділитися.
Народилася вона у м. Щербинівка (нині м. Торецьк) Донецької області. Після 7-ми класів, у неповні 16 років, пішла на курси рахівників, після закінчення яких почала працювати на шахті «Ново-Дзержинська», де й пропрацювала 40 років. Сім’я, дитина, будинок, у чоловіка «золоті руки»… Але, у 1981 році чоловік помер і Галина залишилася одна із сином.
1988 року Галина зустріла «свого Юрочку» (з цього моменту очі спалахують особливим вогником). «33 роки ми прожили, все робили разом, майже ніколи не розлучалися, беріг він мене дуже». Син також працював на шахті, мав сім’ю, виховував 2-х дочок.
Війна до їхньої родини увірвалася 14 жовтня 2014 року – цього дня Галина Трохимівна ховала свого сина. Там, на цвинтарі, під час похорону прогримів перший вибух у місті. У місцевій газеті Галя написала некролог:
«Покрова, покровушка,
покрыла мою головушку,
Черной шалью,
Вечной печалью»
Місто Торецьк періодично зазнавав обстрілів, у місті велика проблема з питною водою, та й технічна не завжди з’являється. Перебої з електрикою. Галина із чоловіком підтримували один одного як могли.
У 2021 році, у день народження Галі, помер її Юрко і наче час зупинився. 24 лютого 2022 року в Україну прийшла повномасштабна війна. Щоб сховатися від обстрілів жінка з сусідами облаштували притулок у підвальному приміщенні. Маломобільний Галині, яка проживає на 6-му поверсі, було важко часто спускатися в притулок, тому вона іноді залишалася в квартирі. 2 рази писала відмову від евакуації, але коли вранці вона прокинулася під зледенілою твердою ковдрою, ледь зібралася і з першою ж машиною волонтерів поїхала.
У хоспісі жінка відігрілася, виспалася і дуже рада гарячій їжі. Різні ласощі – фрукти, тортики, цукерки – додали їй енергії. Дякує всім небайдужим, хто піклується та надає допомогу.
Дякуємо «Операції благословення»!
Підтримати хоспіс можна за посиланням:
Анна Чабан, CBN-Еммануїл