Те життя, яким ми зараз усі живемо, ніхто з нас не обирав.
І навіть ті, хто перебувать в відносній безпеці та живуть в нормальних умовах, відчувають душевні муки в тузі за рідним домом і колишнім життям. Життя українців у лютому перетворилося на низку смирення та спротиву реальності. Люди, які звикли планувати, змушені були тікати зі звичного середовища, залишити рідну домівку, роботу, жити у чужих людей і кожен день чекати повернення додому.
Переселенці, які евакуювалися на Західну Україну, відчули велику турботу та любов із боку жителів заходу. Реальність була дещо іншою, всупереч пропаганді по окупантському телебаченню, яка стверджувала, що жителі західної не люблять жителів східної частини країни. Багато людей відчинили двері своїх будинків і впустили переселенців немов рідних.
А співробітники “Операції благословення” відкрили декілька складів на Західній Україні, куди низкою потягнулися гуманітарні вантажі із зарубіжжя від “Операції благословення”, які одразу ж щедро розподіляють серед нужденних переселенців.
На фото: міжнародна команда керівників проекту “Операції Благословення”
Гостинцеве – селище Мостиської міської громади у Львівській області. Сюди, як і в інші міста, переїхали сім’ї переселенців. Тут гостинно прийняли їх місцеві жителі, а асоціація милосердя «Еммануїл» стабільно забезпечує продуктами та предметами гігієни.
Коли ми привезли гуманітарний вантаж, нам вдалося познайомитися з кількома сім’ями, які в черзі отримували довгоочікувану допомогу.
Валентина – переселенка з Краматорська, який щодня зазнає ракетних атак. У березні, разом з 11-річною онукою, вони евакуювалися в Гостинцеве, навіть не припускаючи, якою турботою їх тут оточать. Місцеві жителі здали будинок за комунальні послуги, а волонтери “Операції благословення” всебічно підтримували продуктами та предметами особистої гігієни.
«Наше життя до війни було прекрасним. Багато років працювала на Краматорському підприємстві ЕМСС. Мені подобається моя робота, бо був соціальний пакет, стабільність та впевненість у завтрашньому дні. У нас був власний будинок і багато планів на весну. Однак, кінець лютого зіпсував все наше життя та всі старання. Ми з жахом тікали від обстрілу на західну Україну.
Коли ми переїхали сюди, зовсім не залишилося грошей і був моторошний страх, що ми не виживемо, що потребуватимемо елементарних речей і голодуватимемо. Однак, ми щасливі від того, що асоціація милосердя «Еммануїл» щомісяця надає нам розкішний продуктовий набір.
Наявність додаткових продуктів допомагає нам вижити. Адже державні виплати для переселенців дуже малі. А пенсія моя лише 2300 гривень, якої вистачає лише на оплату комунальних послуг. Ми б не вижили. Ми б голодували, якби не допомога від “Еммануїл”. Дуже дякую кожному, хто дбайливо збирає кожну цю одиницю продуктів для нас.»
Друга родина, яка отримала від нас допомогу – мешканці фронтового смт. Нью-Йорк Торецької громади, що на Донеччині. Їхнє селище щодня бомбардують російські літаки, місцеві жителі роз’їхалися, будинки спорожніли та перетворилися на попіл та руїни. В громаді багато загиблих, градус горя зашкалює, а обличчя істинної війни стає все жахливішим.
34-річна Абалмасова Ганна розповіла нам, що дуже сильно боялась за життя дітей. Вона виїхала, як тільки з’явилася перша можливість зупинитися в Гостинцевому.
«Наше серце залишилося вдома, але там зараз відбувається пекло. Так, тут нас дуже тепло прийняли і всебічно допомагають, за що ми дуже вдячні, але ми не можемо змиритися з втратою будинку, втратою роботи та вимушеної відмови від планомірного життя. Є відчуття, що ми живемо не своє життя. І що однієї чудової миті, ми прокинемося і, на щастя, усвідомимо, що війна – це страшний сон.
Але на жаль, те, що ми зараз переживаємо – це і є реальність, а мирне життя до нас приходить тільки уві сні. Ми дуже вдячні за продуктові та гігієнічні набори. Це все справді дуже необхідно в такий складний для нас час!” – зі сльозами дякувала Ганна.
Щодня росія продовжує жорстокий ракетний терор. Кількість біженців, які залишилися без дому, роботи та засобів існування, зростає щодня. Більш того, зима та мінусова температура посилює і без того важку ситуацію.
Ми не можемо залишатися осторонь, ми повинні подбати про те, щоб невинні люди не потребували хоча б їжі. Час діяти спільно!
Приєднуйтесь і ви до проекту “Нагодуй голодного” за посиланням:
Анна Чабан, CBN-Еммануїл