Через постійність обстрілів лінії газопроводу перебиті уламками снарядів. Мешканці прифронтових територій давно забули що таке “вдома тепло”. Взимку пронизуючий холод проникає до самих кісток. Вони сплять у верхньому одязі, намагаються зігрітися біля багаття, але все марно. Ті, кому пощастило,мають маленькі буржуйки але і ті гріють лише в одному місті, а вся хата так ніколи так і не знає тепла. Люди мерзнуть, хворіють і не мають надії, що колись справжнє домашнє тепло окутає кожний куточок хатини. Ми доставляємо паливні котли і брикети, а з зникненням стабільного електропостачання маємо купити буржуйки і дрова, щоб і цієї зими врятувати від холодної смерті людей.
«Теперь в нашем доме всегда тепло»
Евгений Васильевич вместе со своей супругой Людмилой проживают в Красногоровке, Донецкой области.
