На війні жити складно. Коли немає свободи та постійна загроза життю.

А що робити тим, хто потребує медичної допомоги від дорогих спеціалістів, але лікування занадто не по карману? 

Історія хвороби та втрати зору у Тамари почалася ще у 2011 році, коли вона вперше звернулася до офтальмолога районної лікарні. Їй було встановлено діагноз «катаракта лівого ока». Вартість операції була 11 тис. гривень. Її було зроблено у столичній клініці. Або ж операція була не якісна, або початок війни та стрес, але зір продовжував погіршуватися. У червні 2021 року, коли вже і з другим оком почалися проблеми, вона звернулася до спеціалізованої очної клініки, де було встановлено діагноз “катаракта правого ока”. Нажаль, ліве око при перевірці було визнано сліпим без шансів на відновлення.

Про потребу Тамари дізналася місцева волонтерка Таня Проніна та терміново звернулася до керівника ” Операції Благословіння” в Києві. В свою чергу, дізнавшись про безвихідь Тамари Мірошниченко, було прийнято рішення подавати заявку на фінансування. В іншому випадку, жінка могла залишитися повністю сліпою. 

“Завелика вартість операції ( майже 19 тис. гривень) була для мене нереальною. В 2014 році я втратила житло, в квартиру прилетів снаряд і все було зруйновано. Я мусила тікати до іншого міста подалі від жахів війни, і до 2019 року жила у місті Бердянськ, сподіваючись, що війна закінчиться і можна буде спокійно повернутися додому. Але війні немає ні кінця ні краю…тому я таки наважилася повернутися до рідного міста, в надії бути ближче до рідних, друзів та до містечка, де народилася та провела все життя.

Грошей на відновлення житла так і не вдалося зібрати, тому я мусила винаймати собі житло, що потребує не малих затрат, лише 1500 грн. з 3200 грн. пенсії я витрачаю на оплату оренди та комуналки. Тому оплатити самостійно таку дорогу операцію я ніяк не могла. Я потребувала допомоги сторонніх людей! Мене лякало те, що одне око вже практично повністю не бачить, а друге око вже теж бачило як кріз запітніле скло. Це була критична ситуація, з якою я одна не могла впоратися!” – розповіла свою історію Тамара.

Поганий зір лишав її простих людських радостей, вона не могла навіть просто вранці знайти речі для гігієни, прибрати в хаті, приготувати сніданок, побачити своє помешкання, де що лежить, а що вона загубила. Було дуже складно робити покупки в крамниці або аптеці. Ще доктор заборонив їй фізичні навантаження, що дуже обмежувало її як самотню жінку, яка повинна сама про себе дбати. На кожному шляху в її розкладі дня були перепони до нормального існування. Вона вже не мріяла, щоб закінчилася війна та вона могла повернутися у своє житло. В її мріях було не лишитися сліпою. Гіркота та горе наповняли її сердце кожен день, бо з кожним днем зір погіршувався. 

“Після операції я відкрила очі та зраділа, бо те око, яке я мріяла зберегти, воно чітко бачило хіріргічну кімнату та медичний персонал! Моїй радості немає меж, я дуже вдячна вам за те, що оплатили мені цю дорогу операцію! З моєю мізерною пенсією, я б ніколи не змогла назбирати таку суму, а завдяки вам повернувся мій зір! Дякую вам!

Тамара вже відвідує місцеву церкву “Христа Спасителя”! Впевнено ходить по дорозі без палиці, вона радіє кожному новому дню, бо тепер їй є чим насолоджуватися і бачити цей прекрасний світ, який створив Бог. 

 Ще десятки людей з прифронтової території потребують медичної допомоги. Разом ми можемо змінити чиєсь життя. Внести пожертву можна за посиланням: https://donate.emmanuil.tv/sos_helpua_org

Анна Чабан, “CBN-Еммануїл”