Коли бачиш маленьку, усміхнену бабусю на війні, переживаєш зовсім інші відчуття.

Рожева футболка, хвиляста спідниця та сяюча посмішка на маленькому обличчі. Дивлюся і відчуваю себе гостем в цій обстрілюваній Авдіївці. Гостем на цій планеті. Гостем маленьким та незахищеним. Адже ми можемо перебувати тут короткий час – подивився, запам’ятав, записав і треба йти. Але є ті, хто живе поблизу обстрілів щодня. І Людмила Горло – уособлення крихкості і добра, саме та, хто не просто живе на війні, а пропускає кожен постріл крізь свою душу. І, незважаючи на зовнішню крихкість, всередині неї величезна сила і стержень, щоб покірно нести свій хрест. Історія самовідданої бабусі, яка сьогодні дуже сильно потребує нашої допомоги.

Одного разу 73-х річна Людмила Горло йшла по вулиці і усвідомила, що погано бачить – людей, дерева, машини. Все своє життя вона працювала на друкарській машинці інженером-кошторисником і вважає що проблеми із зором пов’язані з постійною напругою очей.

15 років тому жінка пережила перший великий стрес, коли руку її колеги затягнуло в атмосферну машину на заводі. Іншому другу ременем відірвало пальці. В таких умовах, де професійна травма – буденність, жінка пропрацювала 15 років. Людмила дуже любить людей, завжди переживала за своїх колег, кожну проблему на роботі пропускала через себе та любила підопічних, як свою сім’ю. Коли прийшла пора виходити на заслужений пенсійний відпочинок, разом з мінімальною пенсією, їй дісталися ішемічна хвороба серця, глухота на ліве вухо, розрив діафрагми та катаракта обох очей.

А в 2015-му, на другому році війни, вона помітила різке погіршення зору, на відстані метра вже не впізнавала своїх знайомих. Пішла на обстеження до лікаря, де їй поставили діагноз – початкова катаракта.

Виявилося, що ліве око вже із запущеною катарактою, і якщо не зробити операцію, то зір буде втрачено назавжди. З того часу пройшло 6 років, але жінка так і не дійшла до операційної. Все тому, що в родині немає грошей, навіть зайняти немає де, адже вони проживають в прифронтовій Авдіївці. А час іде. І зір кожен день все гірше й гірше.

Людмила доглядає за сином з інвалідністю та за малорухливим чоловіком, у якого права сторона тіла паралізована. Людмила Володимирівна змушена щодня доглядати за двома чоловіками з інвалідністю, прибирати за ними, прати, купати, годувати. Бюджет родини Горло становить 200 доларів на трьох.

Ну, звичайно, важко з такими копійками виживати. Не вистачає на одяг та взуття. Я так люблю ніжні спіднички і блузки. Але вже не до цього! Продукти суттєво подорожчали, ліки купую в першу чергу для серця. А зір – вже на другому плані. Лікуюся тільки тоді, коли вже майже нічого не бачу. Оплатити операцію – це просто щось нереальне, фантастика! Таких грошей у нас немає давно… Саме тому, ми сподіваємося, що “Операція благословення” допоможе нам. Сподіватися більше нема на кого” – поділилася Людмила Горло.

“Зараз я все бачу як в тумані. Уже й забула як чітко виглядають предмети, зовнішність рідних та друзів. Прикро також, що я не розумію, який артист виступає по телевізору, підходжу ближче аби роздивитися, але все одно не бачу. Потім знімаю окуляри, кладу їх поруч і просто слухаю, що там говорять в блакитному екрані. Мені складно бачити посуд, віник, рослини на грядці. Одним словом, мені з кожним днем ​​стає все складніше вирішувати побутові питання. А я єдина, хто в принципі в нашому домі займається господарством і побутом” 

В 2014 році почалася війна, снаряд влучив у наш балкон, ви не уявляєте, як я хвилювалася! Того ж часу, у сина виявили туберкульоз. У мене почалися проблеми з тиском, то гіпертонія, то гіпотонія. Атеросклероз судин головного мозку. Грижа діафрагми – в легенях надрив плеври призвів до того, що кишківник стискає серце, в результаті – діагноз “Високе стояння купола діафрагми на рівні 4-го ребра”. Тепер ще потрібна операція на діафрагмі, на яку у мене точно немає грошей!

В цілому, цілий “букет хвороб”! Без ліків мені не вижити, тому приймаю самі необхідні ліки, а на очні краплі не завжди вистачає! З іншого боку, якщо я втрачу зір, то вже ніколи не зможу бачити, робити домашні справи і доглядати за своїми рідними. А іноді я стою перед вибором – купити краплі чи хліб з соняшниковою олією. Так і живемо. “- поділилася з нами Людмила.

Життя жінки проходить в регулярних клопотах та догляді за сином з чоловіком. Пріоритетне завдання – це операція спочатку на лівому, потім на правому оці. Потім бажана операція з відновлення стінки діафрагми. Перші операції зможуть врятувати від повної сліпоти. Її чоловік та син залишуться сам на сам зі своїми хворобами, якщо мама осліпне і зляже в ліжко, як і вони.

“CBN-Еммануїл” підтримали родину Горло та привезли продуктовий набір та медикаменти.

“Низький уклін, вдячність до небес, саме велике людське спасибі, що ви, зовсім не знаючи, хто я, хороша чи погана я людина, як я живу, як я мучуся і страждаю від слабкого зору, не дивлячись на всю нашу відстань, ви все ж стали добрі і небайдужі, і не пройшли повз моєї біди. Якби не ви, сьогодні я не бачила. Чорна мгла би настала у моєму житті навіки!  Я б залишилася сліпою. Дякую за нове життя!” – дякувала Людмила.

Доля Людмили Горло викликає сльози. Вона доглядає за малорухливим чоловіком, який паралізований на праву сторону і максимум на який він здатний – це вийти на дворову лавочку. Так само під опікою Людмили син, який вимагає догляду в зв’язку зі здоров’ям. По суті – тендітна, любляча помади і спідниці, жінка – це знеможене маленьке тільце, яке тягне на собі всі біди і негаразди все своє життя. Вона слабка фізично. І майже ослабла душевно. Але наш подарунок у вигляді оплати операції допоміг піднялися їй духом і знайти нові сили йти далі по життю. Тепер вона бачить добре і вдалину і зблизька. І відмінно може читати. Це новий шанс для людини, від здоров’я якого залежать і інші життя. Дякуємо!

Десятки інших людей, які проживають в зоні війни, не можуть дозволити собі оплатити операцію. Ти можеш врятувати чиєсь життя, пожертвувавши за цим посиланням: https://donate.emmanuil.tv/sos_helpua_org

Анна Чабан, “CBN-Еммануїл”