Умови життя 33-річної Наталії С. неможливо точно описати – їх треба бачити.

Вона живе в прифронтовому місті Красногорівка, де протягом 7-ми років тривають бойові дії. Її двір знаходиться на околиці міста і стоїть буквально на полі. Двір не огороджений парканом, вулиця не освітлюється, ліхтарі не працюють з початком війни. Її двір так само знаходиться в повній темряві, коли починаються сутінки. Про безпеку, захищеність та впевненість не може бути й мови, коли молода жінка проживає в настільки ненадійному житлі. Будинок не обладнаний, елементарні побутові умови відсутні. Тож, коли вона займалася консервацією та переносила банки в льох, вона послизнулася і впала.

Після падіння Наталя підвелася самостійно, але відчула нестерпний біль у лівій руці, якою вона не могла поворухнути. Жінка самостійно звернулася до травматологічного пункту, розуміючи, що то міг би бути перелом. Медсестра оглянувши її, негайно викликала швидку допомогу і Наталю доставили до травматології Курахівської лікарні, де зробили рентген знімок і констатували перелом променевої кістки зі зміщенням. А це вже без операції не лікується.

“Попри все моє бажання працювати, я все-таки обмежена тим, що змушена жити в покинутій обстрілюваній Красногорівці! Раніше я працювала в іншій країні і могла сама себе забезпечити. Але, коли захворів мій батько, який самотній тут на війні, я змушена була повернутися, щоб він не загинув один, прикутий до ліжка.

Але, відверто сказати, мене війна “підкосила”. Ми не живемо, а пливемо за течією. Наш бюджет – це мінімальна пенсія мого батька. Не померти від голоду нам допомагає вирощування овочів і картоплі на городі. Консервуючи, робимо запаси овочів і салатів. Ось саме під час такого процесу заготівлі їжі на зиму, я і отримала травму руки. Лікар назвав суму необхідну для операції вже в лікарні і я жахнулася. У мене не те що на операцію не було коштів, навіть на знеболюючі препарати, бинт, спирт, зеленку. Я була в тотальному розпачі …” – розповіла свою історію Наталя.

Зламана рука спричиняла сильну біль, яка не проходила при прийомі дешевих знеболюючих, бо на якісні та дорогі ліки у жінки не було коштів. Наталя була обмежена в своїх діях, вже не могла займатися домашніми справами, готувати їжу, робити заготівлі на зиму, була не в змозі топити піч та принести води в будинок. І звичайно не могла допомогти своєму хворому батькові… Та й самій собі вона не могла допомогти і була безпорадна й нещасна.

“У мене тут немає друзів та родичів, до кого я могла б звернутися і благати про допомогу. Моя ситуація самотності, безгрошів’я, злиднів ніяк не давала мені надії, що в цьому величезному світі все ж з’являться якісь люди, які звернуть на мене увагу. А виявилося, що є такі люди! Це християни з організації “Операція Благословення”! Ваша поява в моєму житті врятувала мене від інвалідності, болю та безвиходдя … Дякую велике вам, що прислухалися до мого лікаря і виконали величезну працю, щоб оплатити мені цю операцію!”

Після повного відновлення і зняття гіпсу жінка може нарешті повернутися до звичайного життя і домашньої праці. А роботи у неї чимало – догляд за городом, прибирання двору і будинку, заготівля дров на зиму. Її зцілення реально дасть їй шанс на виживання в селищі на війні.

Ще десятки людей з прифронтової території потребують медичної допомоги. Разом ми можемо змінити чиєсь життя. Внести пожертву можна за посиланням: https://donate.emmanuil.tv/sos_helpua_org

Анна Чабан, “CBN-Еммануїл”