В червні, на сході України, в селищах Нижнє та Врубівка відбулися дві благодійні медичні акції. До Луганщини приїхала велика команда лікарів Асоціації «Еммануїл» та християнських служителів. Всього на двух медакціях було зареєстровано 683 пацієнта!

Лікарі мали змогу познайомитися з десятками людей, почути різні життєві історії та дізнатися про життя у прифронтових селах. Найчастіше люди жалілися на підвищений тиск та проблеми із серцем. Це і не дивно, якраз у дні, коли проходили медакції, вночі було чути обстріли.  Але незважаючи на тяжкі обставини, люди дуже відкриті, радо вітали лікарів та всю команду. Деякі бабусі вгощали вишнями, які рясно вродили цього року.

Завдяки акції «Папа для України» деяких «тяжких» пацієнтів вдалося відправити до Києва, де їм було проведено операції. Серед таких пацієнтів – Ірина Ч. та Лілія Л. з селища Нижнє. Ще в суботу ці жінки сиділи на консультації у лікарів, а вже в понеділок вони приїхали до Києва на операції.

Ірина Ч. більш ніж 30 років прожила у Донецьку . Нині від її будинку залишились самі лише уламки. “Сусідка відправила мені фото мого будинку, точніше того, що від нього залишилось. Тепер в мене немає житла” – з жалем каже Ірина. У 2014-му їй з чоловіком та двома неповнолітніми дітьми довелось покинути тоді ще у гарному стані будинок та поїхати до поселення Нижнє Попаснянського району, який знаходиться у 6-ти кілометрах від Бахмутки. “Ми з великої війни переїхали до війни трохи меншої” – зазначає Ірина.

До лікарів Ірина прийшла зі скаргами на грижу. Виявляється, що з цим недугом жінка живе 17 років! З роками проблема лише росла. “Після випускного мого сина з 9-го класу, я зі школи повзла. В мене була нереальна біль, скрутило, з мене стікав піт. У лікарні без грошей не приймали, а операція коштувала 7 тисяч. Таких грошей я не мала” – розповідає жінка.

Коли на медичній акції жінці запропонували зробити операцію, вона спочатку, навіть, не наважувалась їхати. “Як же я залишу своїх дітей?” – були її перші думки. Проте страх, що з нею може статися біда й вона їх вже ніколи не побаче, все ж таки взяло вверх. До речі, її чоловікові Сергію також виділили гроші у рамках проекту, аби він зміг пройти МРТ та лікування – в нього кіста на скроні. Жінка не може передати словами тієї вдячності, яку відчуває як до акції та лікарів, так й до всіх, хто доклав зусиль, аби вона змогла нормально жити. “Я дуже всім вдячна, що вже скоро стану здоровою жінкою. Мені ще треба дітей навчати та онуків виховувати” – посміхаючись каже пані Ірина.

Лілія Л. сама виховує трьох дітей, найменшу з яких народила в умовах війни. Пригадує, як з малечею переховувались у підвалах поки на вулиці свистіли кулі та вибухали міни. Це зараз діти вже звикли до бойових дій, а тоді пронизував страх та відчай. Наразі Лілія ніде не працює, живе лише на дитячі виплати. Жінка каже, що зі своєю проблемою – кістою (по-жіночому) – живе вже 4 роки. Вона з’явилась відразу, як жінка народила останню дитину. Проте ніяких скарг не було, тож до лікарні вона не зверталась, аж поки не почались сильні болі.
«Я дізналась що днями має приїхати медична акція «Папа для України і вирішила дочекатись та піти на консультацію. Коли прийшла, мені сказала зробити УЗД, після чого виявили, що кіста має великі розміри і її треба терміново видаляти» – розповідає жінка. Тоді Лілію направили у Київ до Медичного центру “Consilium Medical”, де жінку терміново прооперували.

«Не знаю, що зі мною сталося б, якби не операція. Напевно, ось так і ходила б з біллю поки не померла» – зазначає Ліля. А в неї троє дітей, які могли б стати сиротами! «Зараз я відчуваю легкість. Тієї болі більше немає. Я не маю меж своєї вдячності » – радіє своєму щастю Лілія.

Ми дякуємо акції “Папа для України” , лікарям та всім, хто працював на медичній акції на Донбасі!